Біопаливо в Україні: конкуренція за ринок збуту

Біопаливо в Україні: конкуренція за ринок збуту

Україна залишається серед аутсайдерів по використанню біологічних видів палива. У світі ведеться жорстка конкурентна боротьба за ринки збуту між гігантськими, потужними концернами з виробництва традиційних видів палива і народжується виробництвом біопалива.
При значній енергозалежності України залишається серед аутсайдерів по використанню біологічних видів палива.
Перед людством постійно стоїть проблема енергозабезпеченості його існування. З кількісним і якісним зростанням комфортності життя людини збільшуються і енергетичні потреби. За півтора століття (1860-2016) світове споживання енергетичних ресурсів в розрахунку на одного жителя планети збільшилася в 24,5 рази. В результаті катастрофічно скорочуються обсяги накопичених за мільйони років традиційних енергоресурсів (нафти, газу, вугілля). У зв\’язку з цим об\’єктивно загострюється проблема пошуку інших джерел енергії, одним з яких є виробництво біопалива з органічної маси у вигляді біогазу, біодизеля, біоетанолу тощо.
Слід зазначити, що Україна, як і переважна більшість країн Євросоюзу, імпортозалежна в енергетичній сфері. У нашій країні обсяги сукупного енергетичного споживання перевищують обсяги енергії власного виробництва в 1,5 рази, в середньому по країнах ЄС – в 1,8 рази, зокрема, в Німеччині – майже в три рази, у Франції – вдвічі, в Польщі – в 1, 5 рази. Для ослаблення енергозалежності ці країни в останні роки розвивають виробництво альтернативних видів палива. Так, виробництво біопалива в ЄС в цілому зросло в 2016 р в порівнянні з 1992-м в тисячі разів. У 1992 р, за офіційними статистичними даними, Німеччина і Польща не виробляли біопаливо, а в 2016 р обсяги його виробництва склали, відповідно, 3,9 млн і 1,1 млн т. У результаті частка біопалива в сукупному обсязі виробництва енергії в середньому по країнах ЄС досягла 1,6%, зокрема, в Німеччині – 3,0, у Франції – 2,1, у Польщі – 1,5%.
Ситуація з виробництвом біопалива в експортоорієнтованих країнах на енергетичному ринку протилежна, і це виправдано. Так, в Російській Федерації на частку власного споживання енергетичних ресурсів припадає лише половина сукупного обсягу виробленої енергії, а виробництво біопалива в 2016 р склало всього 0,02% цього обсягу. У Болівії дані показники рівні третини і 0,3% відповідно.
У таких пострадянських країнах, як Україна і Білорусь, при їх значній енергозалежності (обсяг споживання енергетичних ресурсів перевищує їх сукупне виробництво в 1,5 і 12,5 рази відповідно), частка біопалива в сукупному обсязі виробництва енергії незначна. В Україні вона становить лише 0,05%, а в Білорусі виробництво біопалива на сьогоднішній день взагалі припинено. Дана ситуація значною мірою зумовлена тим, що Україна протягом тривалого часу перебувала, а Білорусь і зараз розвиває свою енергетичну галузь в фарватері РФ – енергетично експортоорієнтованої країни.
У минулому нижчий рівень ціни імпорту нафти і нафтопродуктів для України з боку РФ в порівнянні з західними країнами був обумовлений інтересами не втратити ринок збуту і утримати Київ у сфері політичного впливу. А в Білорусі і сьогодні ціни імпорту на ці види продукції нижче. Це відповідає позиції ‘нічого особистого, тільки бізнес’. РФ переслідує власні економічні інтереси, так само слід чинити і нам.
Для нашої держави це було однією з причин гальмування виробництва біопалива і виникнення такого негативного явища, як низький рівень впровадження енергозберігаючих технологій в національне господарство в цілому і в сільське, зокрема. Так, енергоємність України втричі вище в порівнянні з Польщею, Німеччиною і Францією. Тобто дешевизна енергоресурсів закономірно не сприяла їх заощадження, що сформувало відповідну ментальність вітчизняних споживачів цих ресурсів.
Слід відзначити той факт, що в 50-70-х роках минулого століття видобуток, наприклад, газу на території України була однією з найбільш масштабних в колишньому СРСР. Тоді газові родовища Львівської (Дашава) і Харківській (Шебелинка) областей повністю забезпечували потреби України і дружніх республік, крім того, газ експортували за кордон. Після здобуття незалежності Україна, поділившись свого часу власним дешевим газом, стала в значній мірі імпортозалежної від РФ. Це ще раз свідчить про те, що в світі вічної дружби не існує, а є вічні інтереси.

Замовити дзвінок Заповнити опитувальний лист
Замовити дзвінок